"Квітка нашого серця"

1

Ми зустрілися мовчки, без поспіху,

І серце відчуло, що щось пробуджується.

Мов насіння, що лежало під снігом,

І тепер прокидається під сонцем.

2

Ти дивився на мене спокійно,

І я відчувала тепло в кожній клітині.

Кожне слово було як крапля дощу,

Що живила наші душі повільно.

3

І я бачила, як росте наше почуття,

Мов квітка, що розквітає у тиші.

Без поспіху, без страху, без термінів,

Лише терпіння і ніжність наповнювали нас.

4

Кожен дотик, кожен погляд — новий листок,

Що додавав краси нашому коханню.

І я знала, що це почуття не згорить,

Бо воно росте, живе і розквітає.

5

Ми сміялися тихо, і світ ставав яскравішим,

Мов світло сонця пробивалося крізь туман.

І кожна мить була немов подарунок,

Що відкриває красу любові поступово.

6

Іноді ми сиділи мовчки поруч,

Але серце відчувало все глибше.

Мов квітка, що відчуває світло і воду,

Ми росли разом, тихо і впевнено.

7

Я відчувала, як тепло твого серця

Проникає у моє серце поступово.

І навіть слова не потрібні були,

Бо наші душі вже говорили мовою любові.

8

Ми оберігали це почуття,

Мов рідкісну квітку серед бурі.

І воно цвіло, навіть коли світ був темним,

Бо ніжність робить його сильним.

9

Кожен погляд ставав промінцем світла,

Що освітлював наш шлях уперед.

І я знала, що кохання, що росте повільно,

Найміцніше і найщасливіше.

10

Ми не квапилися відкривати серця,

Бо кожен дотик мав значення.

Мов крапля роси на пелюстках,

Що створює красу поступово.

11

І кожен сміх був немов музика,

Що підживлювала наше спільне життя.

І кожна хвилина поруч була даром,

Що збагачував наші душі.

12

І навіть коли час біжить швидко,

Ми йдемо крок за кроком, терпляче.

Бо кохання, що росте поступово,

Залишає слід назавжди у серці.

13

Іноді я думаю про майбутнє,

І бачу наше кохання квітучим садом.

Мов дерево, що зміцніло за роки,

Воно витримає всі бурі і зими.

14

Ми тримаємось за руки і сміємося,

І відчуваємо, що наш світ повний тепла.

Бо поступове кохання — це чарівність,

Що відкриває серце і душу разом.

15

І я знаю, що воно ніколи не зникне,

Бо ми вирощуємо його з любов’ю і терпінням.

Наше серце цвіте, і світло розливається,

Бо справжнє кохання росте повільно, але вічно.