"Між нами перешкоди" 30

1

Ми любимо, але світ проти нас,

І кожен крок важкий, мов камінь.

Серце прагне тебе, а розум каже:

«Не можна, бо дорога сповнена тернів».

2

Ти дивишся на мене з болем у очах,

І я бачу, що ти теж страждаєш.

Мовчання важче за будь-які слова,

Але ми не можемо його порушити.

3

Я відчуваю твою руку, хоч і здалеку,

І це тепло змушує серце тремтіти.

Ми близькі, але світ нас розділяє,

І кохання стає тихим болем.

4

Кожна зустріч — як миттєвий спалах,

Що згорає швидше, ніж ми встигаємо зрозуміти.

І я тримаю тебе у думках,

Мов скарб, що належить тільки мені.

5

Ми мріємо про день без перешкод,

Але реальність завжди вставляє свої межі.

І кожен поцілунок стає немов трофей,

Що ми бережемо у серцях.

6

Іноді здається, що це несправедливо,

Що доля грає з нами так жорстоко.

Але кохання сильне, навіть у стражданні,

І воно не зламається під тиском.

7

Я пишу твоє ім’я у серці,

І воно стає оберегом для нас обох.

Бо навіть якщо ми не можемо бути разом,

Ми залишаємося частиною одне одного.

8

Ми говоримо мовчки, дивлячись у очі,

І слова не потрібні для розуміння.

Мовчання тут гучніше за будь-яку мову,

Бо серця говорять власною мовою.

9

І кожна розлука стає випробуванням,

Що загартовує наші душі і серця.

І я тримаю спогади про тебе,

Мов світло, що не дозволяє потонути.

10

Ми прагнемо обійматися довше,

Але час відводить нас у різні боки.

І кожен дотик стає мов подарунок,

Що нагадує, що кохання живе.

11

І навіть коли болить, я люблю тебе,

Бо кохання — це не лише радість.

Істинне кохання — це терпіння і страждання,

І прийняття, що світ не завжди на нашому боці.

12

Ми мріємо про день, коли все стане легше,

Коли серце не буде стискати тривога.

І ці мрії — наш прихований скарб,

Що зігріває душу навіть у темряві.

13

Ми залишаємо одне одному сліди,

Що не зітруться, навіть якщо шлях розійдеться.

Бо кохання сильніше за обставини,

І живе, навіть коли світ проти нього.

14

І кожен наш погляд — немов клятва,

Що ми не забудемо одне одного.

Навіть якщо відстань і час розділяють,

Серця залишаються зв’язаними назавжди.

15

І я вірю, що колись прийде день,

Коли перешкоди зникнуть, мов туман.

І тоді наше кохання розквітне повністю,

Бо справжнє серце ніколи не забуває.