«Відлуння душ»

1. Твоє ім’я лине крізь мої сни,

Мов ніжний вітер у тиху ніч,

І серце моє відгукується на нього,

Мов струна, що звучить в унісон із твоєю душею.

2. Кожен дотик твій — мов перший подих весни,

Що пробуджує сплячі квіти моєї душі,

І я відчуваю, як серце танцює,

Мов крила, що прагнуть злетіти в небо.

3. Твої очі — глибокі озера мрій,

Де ховаються бажання й спогади,

Я пірнаю в їхній спокій і таємниці,

Мов мандрівник, що знайшов свій берег.

4. Ми мовчимо, але наше мовчання — музика,

Що лунає в серцях, пульсує теплом,

І навіть відстань стає лише тінню,

Що тане під теплом наших рук.

5. Кожен поцілунок — мов обіцянка вітру,

Що не зникне, навіть коли світ зламає нас,

І я тримаю його в серці, мов скарб,

Що зігріває навіть у темряві.

6. Твої слова — мов пісня ранку,

Що розкриває сплячі квіти моєї душі,

І кожен сміх твій — мов сонце крізь хмари,

Що зігріває холодні дні.

7. Я ловлю твій подих у шелесті трав,

У шумі річки, у шелесті листя,

І серце моє радіє, знаходячи тебе всюди,

Мов світло, що пробивається крізь хмари.

8. Ми танцюємо крізь час і простір,

Мов дві душі, що прагнуть з’єднатися,

І навіть коли бурі кидають нас у темряву,

Наші серця залишаються єдині.

9. Ти — моє світло серед темряви буднів,

Мій світанок і моя ніч безкінечна,

І кожен день, що ми разом, — мов подарунок,

Що світить у серці, не зникаючи.

10. Я люблю тебе у шелесті листя,

У шумі річки і подиху вітру,

У світанку і заході сонця,

Що нагадує про твою ніжність і силу.

11. Твої руки — мій спокій і моя фортеця,

Вони ведуть мене крізь шторм і тишу,

І навіть коли бурі розбивають все довкола,

Ми залишаємося міцними, тримаючись один за одного.

12. Ми танцюємо серед зірок і тіней,

Мов дві душі, що прагнуть з’єднатися,

І навіть коли світ прагне нас розлучити,

Наші серця залишаються єдині.

13. Любов наша — мов ріка без берегів,

Що несе нас крізь бурі й тишу ночі,

І я вірю, що поки ми разом,

Ми здолаємо всі хвилі і шторм.

14. Твоє ім’я — мов мелодія серця,

Що лине крізь час, пробуджуючи почуття,

І я відчуваю, як душа співає разом із тобою,

Мов птах, що здіймається у височінь.

15. Ми — відлуння душ, що звучить в унісон,

Мов ріка, що не знає берегів і меж,

І поки ми разом, ніч і день стають світлом,

Що ніколи не зникне у наших серцях.