«Мелодія серця»

1. Твої слова — мов пісня ранку,

Що лине крізь тишу і пробуджує душу,

І я ловлю кожен звук, мов дорогоцінний камінь,

Що світиться у серці, не зникаючи.

2. Кожен погляд твій — мов промінь світла,

Що розсіює темряву буднів і тривог,

І серце моє відгукується на нього,

Мов струна, що звучить в унісон із твоєю душею.

3. Твої руки — мій притулок і моя фортеця,

Вони ведуть мене крізь шторм і тишу,

І навіть коли світ прагне нас розлучити,

Ми залишаємося разом, тримаючись міцно.

4. Я бачу тебе у шелесті листя,

У подиху вітру, у шепоті дощу,

І серце моє радіє, знаходячи тебе всюди,

Мов світло, що пробивається крізь хмари.

5. Ми танцюємо крізь час і простір,

Мов дві тіні, що злилися в одне,

І навіть коли бурі кидають нас у темряву,

Наші душі залишаються єдині.

6. Твої очі — мов глибокі озера мрій,

У них тону мої бажання і спогади,

Я пірнаю в їхній спокій і таємниці,

Мов мандрівник, що знайшов свій берег.

7. Кожен поцілунок — мов обіцянка вітру,

Що не зникне, навіть коли світ зламає нас,

І я тримаю цю обіцянку у серці,

Мов коштовний камінь, що світиться.

8. Любов наша — мов нескінченна ріка,

Що несе нас крізь бурі й тишу ночі,

І я вірю, що поки ми йдемо разом,

Ми здолаємо всі хвилі і шторм.

9. Ми — світло й тіні, що переплелися в одне,

Мов ріка без берегів і меж,

І поки ми разом, ніч і день стають світлом,

Що ніколи не зникне у наших серцях.

10. Твоє ім’я — мов мелодія вітру,

Що лине крізь серце, пробуджуючи почуття,

І я відчуваю, як душа співає разом із тобою,

Мов птах, що здіймається у височінь.

11. Я люблю тебе у шелесті трав і листя,

У голосі річки і шумі дощу,

І в кожному подиху цього світу,

Що нагадує про твою ніжність і силу.

12. Кожен день з тобою — мов подарунок,

Що світить у серці, не зникаючи,

І навіть коли бурі розбивають усе довкола,

Ми залишаємося разом, тримаючись за руки.

13. Ти — мій спокій і моя буря,

Мій світанок і моя ніч безкінечна,

І кожен момент, що ми разом, — мов вічність,

Що розцвітає у серці мов квітка.

14. Ми танцюємо серед зірок і тіней,

Мов дві душі, що прагнуть з’єднатися,

І навіть коли світ прагне нас розлучити,

Наші серця залишаються єдині.

15. Ми — мелодія серця, що лине крізь час,

Мов ріка, що не знає берегів і меж,

І поки ми разом, ніч і день стають світлом,

Що ніколи не зникне у наших серцях.