1. Твоє ім’я лине крізь мої сни,
Мов ніжний вітер у тиху ніч,
І серце моє б’ється у такт твоєму подиху,
Знаючи, що ти поруч, хоч далеко.
2. Ми йдемо крізь тіні і світло,
Де дні змінюються миттю, мов хвиля,
І кожен погляд твій — мов промінь сонця,
Що розсіює темряву у моїй душі.
3. Кожен дотик твій — мов перший сніг весни,
Що м’яко вкриває землю і серце,
І я відчуваю, як світ стає легким,
Мов птах, що здіймається у височінь.
4. Твої очі — глибокі озера бажань,
У них тону мої мрії й страхи,
Я пірнаю в їхній спокій і таємниці,
Мов мандрівник, що знайшов свій берег.
5. Ми мовчимо, але наше мовчання — музика,
Що лунає в серцях, зливаючи нас в одне,
І навіть коли відстань кидає тіні,
Ми залишаємося разом, тримаючись за руки.
6. Твої слова — мов дощ серед спекотного літа,
Вони освіжають мою душу і серце,
І кожен сміх твій — мов сонце крізь хмари,
Що зігріває холодні дні.
7. Я ловлю твій подих у шелесті листя,
У шумі річки, у подиху вітру,
І відчуваю, як серце танцює,
Мов квітка, що розкриває пелюстки світу.
8. Ми танцюємо крізь час і простір,
Мов дві тіні, що прагнуть з’єднатися,
І навіть коли світ прагне нас розлучити,
Наші душі залишаються єдині.
9. Ти — моя віра серед темряви буднів,
Мій світанок і моя ніч безкінечна,
І кожен день, що ми разом, — мов подарунок,
Що світить у серці, не зникаючи.
10. Кожен поцілунок — мов обіцянка вітру,
Що не зникне, навіть коли світ зламає нас,
І я тримаю цю обіцянку у серці,
Мов коштовний камінь, що світиться.
11. Любов наша — мов ріка без берегів,
Що несе нас крізь бурі й тишу ночі,
І я вірю, що поки ми разом,
Ми здолаємо всі хвилі і шторм.
12. Твої руки — мій спокій і моя фортеця,
Вони ведуть мене крізь темні і світлі дні,
І навіть коли бурі розбивають все довкола,
Ми залишаємося міцними, тримаючись один за одного.
13. Я люблю тебе у всіх кольорах світу,
У сонці, у дощі, у шелесті листя,
І в кожному подиху цього світу,
Що нагадує про твою ніжність і силу.
14. Ми двоє, що танцюють серед зірок,
Мов світло і тінь, що злилися в одне,
І навіть коли світ прагне нас розлучити,
Наші серця залишаються єдині.
15. Ми — тіні і світло, що переплелися в одне,
Мов ріка, що не знає берегів і меж,
І поки ми разом, ніч і день стають світлом,
Що ніколи не зникне у наших серцях.
Відредаговано: 27.10.2025