«Вогонь і тиша»

1. Ти приходиш у мої сни мов світанок,

Розганяєш тіні і приносиш тепло,

І серце моє співає, мов струна,

Що відлунює в ритмі твоїх кроків.

2. Кожен твій дотик — мов жар серед холоду,

Він палає, не згораючи, у грудях,

І навіть коли ніч оповиває світ,

Я відчуваю твоє світло поруч.

3. Твої очі — мов зорі, що ведуть крізь темряву,

І я гублюсь у їхньому глибокому сяйві,

Мов мандрівник, що знайшов свій берег,

Де спокій і любов переплітаються.

4. Ми мовчимо, але мовчання наше — музика,

Що лунає в серцях, нагадуючи про нас,

І навіть відстань стає лише тінню,

Що тане під теплом наших рук.

5. Я люблю тебе у шумі дощу,

Що стукає по вікнах нашого світу,

У шелесті листя, у запаху трави,

І в кожному подиху цього дня.

6. Кожна хвилина з тобою — мов вічність,

Що розквітає у серці мов квітка,

І навіть коли бурі розбивають світ,

Ми залишаємося разом, тримаючись міцно.

7. Твої слова — мов мелодія вітру,

Що приносить спокій у мою душу,

І кожен сміх твій — мов сонце крізь хмари,

Що зігріває холодні дні.

8. Ми танцюємо крізь час і простір,

Мов дві тіні, що прагнуть з’єднатися,

І навіть коли світ прагне нас розлучити,

Наші душі залишаються єдині.

9. Я бачу тебе у всіх кольорах світу,

У сонці, що грає на воді,

У шелесті листя, у подиху вітру,

І серце моє радіє, знаходячи тебе всюди.

10. Твоє серце — мій притулок і моя фортеця,

Там я знаходжу спокій і сенс буття,

І навіть якщо бурі ламають все довкола,

Ми вистоїмо, тримаючись за руки.

11. Кожен поцілунок — мов обіцянка вітру,

Що не зникне, навіть коли світ зламає нас,

І я тримаю цю обіцянку у серці,

Мов коштовний камінь, що світиться.

12. Любов наша — мов нескінченна ріка,

Що несе нас крізь бурі і тишу ночі,

І я вірю, що поки ми йдемо разом,

Ми здолаємо всі морські хвилі й шторм.

13. Ти — моя віра серед темряви буднів,

Мій світанок і моя ніч безкінечна,

І кожен день, що ми разом, — мов подарунок,

Що світить у серці, не зникаючи.

14. Я ловлю твій подих у вітрі вечора,

У шелесті листя й шумі річки,

І відчуваю, як серце стає легким,

Мов крила, що прагнуть піднятись вгору.

15. Ми — вогонь і тиша, що злилися в одне,

Мов ріка, що не знає берегів і меж,

І поки ми разом, ніч і день стають світлом,

Що ніколи не зникне у наших серцях.