"Я чекаю тебе"

1. Я чекаю тебе серед ночі й вітрів,

Де сліди твої стерли дощі й сніги.

Мій світ без тебе — немов без крил,

Лиш тиша і шепіт старої зорі.

2. Я йду крізь вулиці, де ми ходили,

Де час наші тіні давно сховав.

І навіть коли думки змерзли й зникли —

Я серцем тебе знову впізнав.

3. У кожній жінці шукаю не тебе,

Бо немає таких — ти одна на землі.

Твій образ у пам’яті, мов світло січневе,

Що не гасне навіть у пітьмі.

4. Я пам’ятаю твій сміх, мов пісню,

Що звучала в серці, коли був спокій.

Тепер у мені лиш тінь від весни,

Що ти принесла й забрала потрохи.

5. І хоч минуло вже стільки зим,

Я все ще пишу тобі листи.

Хай їх ніхто не читає крім вітру,

Та я не вмію не любити.

6. Ти — моя тиша після дощів,

Моя надія в чужих краях.

Я йду за тінню твоїх слів,

Що гріють навіть у холодних снах.

7. Іноді думаю — може, забуду,

Може, навчусь жити без тебе.

Та серце сміється мені, як чуду,

Бо знов тебе бачить у небі.

8. Я залишив усі дороги позаду,

Та жодна не веде від тебе.

Бо ти — не просто минуле, кохана,

Ти — частина мого серця й неба.

9. Мені кажуть: час усе зітре,

Та я не вірю в забуття.

Коли люблю — то навік,

І ця любов — моє життя.

10. Я б знов пройшов усі ті дні,

Щоб ще раз тебе побачить.

Навіть мить твого тепла —

Це вічність для втомленої душі.

11. Коли вітер ночами співає,

Я чую твій шепіт у кожній зірці.

Ніби сама доля знов нагадує —

Любов не вмирає, вона в серці.

12. Я знов пишу твоє ім’я

На склі холодному в дощ.

Хай змиє його вода —

Та в мені воно не зникне все ж.

13. Я не знаю, чи ти пам’ятаєш,

Як світанок нас зустрічав.

Та навіть якщо ні — я залишаю

Ту мить у серці, де ти жила.

14. І якщо колись ти повернешся,

Я мовчки стану, не скажу ні слова.

Бо в моїх очах усе прочитаєш —

Скільки чекала тебе любов.

15. А поки ніч і час ідуть,

Я вчуся дихати самотою.

Та знай — якби вибирав свій шлях,

Я б знов і знов пішов за тобою.