"Ти — мій спокій"

1. Коли навколо світ шумить і тоне,

Коли думки, мов хвилі, б’ють у скроні, —

Ти тихо входиш у мій день і ніч,

І серце дихає спокійно, без клич.

2. Твій голос — ліки від усіх тривог,

Твій дотик — шлях до неба без доріг.

Я йду туди, де ти, — і там немає страху,

Бо поруч ти — і я забув про поразку.

3. Ти — мій світанок, ти — моя весна,

Моя утіха й вічна глибина.

Ти — світло тихе, що веде крізь темряву,

Ти — ніжність, що стирає втому давню.

4. І навіть коли між нами мовчання,

Я відчуваю — є наше кохання.

Бо тиша твоя для мене — музика,

У ній бринить душа, мов перша скрипка.

5. Я бачу тебе у снах, у росі,

У кожній зірці, що падає в осінь.

Ти — відображення мого життя,

Моя віра, надія, моє буття.

6. Якщо світ згасне, я все одно знайду,

Твій силует у місячнім льоду.

І навіть серед попелу, вітрів,

Я впізнаю тебе без слів.

7. Бо є щось в тобі — від дому, від тепла,

Щось, що в мені навіки ожило.

Твоя душа — як молитва жива,

Що огортає, мов світла трава.

8. Я доторкаюсь до твого імені,

І серце б’ється, немов у вогні.

Бо ти — не просто людина земна,

Ти — моя доля, любов осяйна.

9. Мені не треба скарбів чи вінців,

Достатньо твого погляду знизу донизу.

Бо в ньому — мій всесвіт, мій спокій, мій час,

Ти — те, що я просив у небес.

10. Ти навчила мене мовчати й чути,

Дивитись у серце, не в чужі груди.

І навіть коли все піде у пітьму —

Я тебе не віддам нікому.

11. Бо ти — як дім, де пахне дитинством,

Як спогад чистий, як сон з таїнством.

Я можу втратити все на землі,

Та не тебе — не в цій, не в іншій імлі.

12. Ти — моя пристань після штормів,

Мій спокій, мій вогонь серед злив.

Коли я поруч — я знову живий,

Бо з тобою світ справжній, не чужий.

13. І якщо колись розділить нас доля,

Я знатиму: ми — не просто історія.

Ми — подих часу, дві душі в тумані,

Що зійдуться знов у іншому світанні.

14. Я тримаю тебе у серці щодня,

Мов промінь, що зберігає весня.

Бо навіть у сніг, у дощ, у грім —

Ти — мій спокій, мій дім.

15. І коли колись зупиниться мить,

І світ навколо навіки заснить,

Я прошепочу у тиші земній:

"Ти — мій спокій. І я — твій."