"Я тебе відчуваю"

1. Я тебе відчуваю навіть у тиші,

Коли ніч спадає на місто сиве.

Твій голос живе десь у глибині,

Як шепіт, що серце моє оживив.

2. Між пальцями вітер — і я чую тебе,

Наче торкнувся руки несміливо.

Ти далеко, але душа моя все

Пам’ятає тепло твого тіла.

3. Коли я дивлюсь на небо ясне —

Мені здається, що бачу тебе.

Бо в кожній зірці горить промінь твій,

Що веде мене в сни голубі.

4. Я згадую вечори, твої слова,

Той сміх, що лунким був, мов хвиля.

І думаю: як же мені тепер

Без тебе прожить, хоч би хвилину.

5. Мене гріє лише спогад твій,

Твої очі, в яких я тонула.

Ти не просто хлопець — ти мій світ,

Моя доля, мій подих, мій шепіт і буря.

6. Я тебе чую в шумі дощу,

У шелесті листя, у ритмі дороги.

І кожен звук у мені звучить —

“Ти є. Ти поруч. Ти — мій.”

7. Я знаю: доля нас розділить не зможе,

Бо любов сильніша за кілометри.

І навіть коли все зникне довкола —

Ти будеш у серці, як вічний метроном.

8. Мені б торкнутись тебе хоч на мить,

Відчути, як пульс твій мій наздоганяє.

Бо коли ти поруч — не страшно жить,

Бо душа тоді не вмирає.

9. І навіть коли життя пройде,

Як вітер, що губить сліди у полі,

Я знатиму — ми не дарма

Були колись одним болем.

10. Я тебе люблю — не просто словом,

Не просто серцем, а всім єством.

І навіть якщо світ буде проти —

Я стану твоїм щитом.

11. Бо кохати — то значить віддати все,

Не чекаючи нічого натомість.

І я віддала — спокій, мрії, сни,

Щоб просто сказати: ти — мій.

12. Мені не треба нічого, крім нас,

Крім погляду твого, що гріє.

Бо коли ти є — усе інакше,

І навіть біль — не боліє.

13. Якщо знову доля зітре сліди,

Я знайду тебе — навіть у снах.

Бо те, що між нами, не вмирає,

Воно живе — у серцях.

14. Я чекаю тебе, мій тихий біль,

Мій спокій, мій сон, моя рана.

Бо світ без тебе холодний і сірий,

А з тобою — вічна весна.

15. І хай пройдуть роки, зміниться час,

І все розтане, як дим у повітрі, —

Я все одно прошепочу: “Люблю…”

І в тому буде вся я — відкрита.