"Де моє кохання"

1. Де моє кохання по світу блукає,

Може, вітром десь у полі співає?

Чи сховалось у зоряну ніч,

Де тиша мовчить, а серце кричить?..

2. Шукаю тебе в шелесті листя,

У блиску роси, що зранку іскриться,

У кожній дорозі, в кожнім вікні,

Мені здається — ти усміхаєшся мені.

3. Може, ти там, де море шепоче,

Де хвиля до неба серце пророчить,

Де захід палає, де мріє весна,

Де тінь твоя — мов доля одна.

4. Моє кохання, мій світ незбагненний,

Ти наче сон — прекрасний, безмежний.

Я йду за тобою крізь ночі й роки,

Бо навіть в розлуці — серця не чужі.

5. Якщо ти десь серед тисяч доріг,

Згадай, що я все ще тебе беріг.

І хай по світу душа твоя блукає —

Моє кохання тебе відшукає.

6. Я бачу тебе у світлі ранковім,

У кожнім промінні, що лине над полем.

Твій образ живе у моїй самоті,

Як пісня, що шепче: «Ти в серці, ідти.»

7. Я слухаю вітер — він голос твій носить,

Немов шепіт ніжний, що серце підносить.

І кожна хмара, що в небі пливе,

Мені нагадує — там десь ти живе.

8. Якби я зміг — я б до тебе долинув,

Крізь час і простір, крізь спогад і днину.

Я б зняв усі зорі з небесного скла,

Щоб тільки ти знала — ти не одна.

9. Ти — наче подих, що вічно зі мною,

Невидимий шепіт, що гріє душою.

І навіть коли навкруги самота,

Мене обіймає твоя теплота.

10. Я пишу тобі вірші під місяцем срібним,

Бо тільки в словах я живу справжнім, вільним.

І кожен рядок — це мій крик у пітьмі,

Що я все ще чекаю — тебе, лиш тебе.

11. У снах ти приходиш, мов сяйво ранкове,

Торкнешся — і серце цвіте знову й знову.

А коли я прокинусь, лиш вітер в вікні,

Та з ним моє серце шепоче: «Прийди.»

12. Моє кохання — то шлях без кінця,

Без мапи, без віх, без чужого лиця.

Я йду, не спиняюсь, хай світ догорить —

Ти варта усього, що може боліть.

13. Може, у іншім житті ми зустрінемось знов,

Там, де час не вбиває, де панує любов.

Я впізнаю тебе серед тисяч очей —

Бо душі споріднені — вічно своє.

14. І навіть коли світ зміниться весь,

І згасне небо, і впаде ліс,

Я все одно шукатиму крізь віки —

Твої усміхнені, рідні, тихі кроки.

15. Тож якщо колись ти почуєш вітри,

Що шепочуть моє ім’я серед гори —

Знай, я все ще кличу тебе у снах,

Бо моє кохання живе в небесах.