Вірші про кохання
Палахкотіло вогнище в каміні
Палахкотіло вогнище в каміні.
А він їй щось там тихо й твердо говорив.
Про те, що мають розійтися,
Що віднині
Не виорати більше спільних нив.
«Знайдеш собі когось. Життя строкате.
Не переймайся лиш за ці свої літа».
А їй боліло, так боліло…
Справді,
Ятрила душу слів тих простота.
А потім почалося про життєве.
Про бізнес, що фактично весь його.
Ну й про майно.
«Чи ти щось заробила? І не судись. Не варто.
Це лайно».
І про кохання нове не забув згадати.
Мовляв, красива, молода і свіжа кров.
«А я ж твоїх дітей сумлінна мати?»
«Ну вибач. Якось так пройшла любов…
І діти виросли. І ми вже постаріли.
А в серці, знаєш, гучно клекотить.
Я хочу драйву, руху без зупину.
З тобою ж втрачена та заповітна мить».
А їй полином гірко віддавало.
Скувало в грудях. Щемно, слізно так…
Кохала, як вона його кохала…
Для неї згас той рятівний маяк.
Кивнула лиш приречено:
«Все зрозуміло…»
А вогнище в каміні догоріло.
Відредаговано: 18.04.2025
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
