Вірші про кохання

Він знову шепотів її імʼя

Він знову шепотів її імʼя,

Ховаючи тремтіння у долонях.

І гупало невпинно й невблаганно

Знов у скронях…

Ті крадені хвилини щастя, мов похмілля,

Короткий погляд, доторки…

Суцільне божевілля…

І де б знайти хоч крапельку зусилля?

Не думати про неї,  не кохати.

І краще б взагалі було її не знати.

Але ж зустрів, пізнав і покохав,

Мов із крутої кручі ненароком впав.

Закарбувався навіки у серці її образ.

І запах, сміх, уривки випадкових фраз.

Поцілувати б ніжні руки ще хоч раз.

Проте не буде серцю спокою довіку,

Коли кохаєш потаємно чужу жінку.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше