Вірші про головне

Татові

Так доля склалася твоя й моя, 

Що за життя твого тебе не знала, 

І слів тепла твоїх не чула я,

І душу рідну марно скрізь шукала.

 

Чи добре так, чи може ні

Ніхто того вже не пізнає,

І рана жевріє в мені,

Від слів, що так і не сказала.

 

Руслана Чернюк

 




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше