Так доля склалася твоя й моя,
Що за життя твого тебе не знала,
І слів тепла твоїх не чула я,
І душу рідну марно скрізь шукала.
Чи добре так, чи може ні
Ніхто того вже не пізнає,
І рана жевріє в мені,
Від слів, що так і не сказала.
Руслана Чернюк
Відредаговано: 26.08.2023