Вірші про головне

Пусті обіцянки

Ти обіцяла повернутись на світанку,

Як місяць не співатиме п‘янких пісень,

Як в небі згасне зоряний серпанок,

І світ ранкову зустрічатиме купель.

 

Ти обіцяла не баритися в дорозі,

І лагідного вітру з собою принести.

І оксамитні, літні, теплі  грози

З тобою разом збиралися прийти.

 

Та час спливав, обІцянки черствіли,

В танок пішли із червнем листопад.

Слова мінливі зодягали крила, 

у небі розчинивсь серпневий зорепад.

 

Ти пустотливо обіцяла повернутись.

І так недбало забула ті слова.

І серце мОє в дрібні розбилось друзки,

Які несила до ладу позбирать. 

 

Руслана Чернюк




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше