Ти обіцяла повернутись на світанку,
Як місяць не співатиме п‘янких пісень,
Як в небі згасне зоряний серпанок,
І світ ранкову зустрічатиме купель.
Ти обіцяла не баритися в дорозі,
І лагідного вітру з собою принести.
І оксамитні, літні, теплі грози
З тобою разом збиралися прийти.
Та час спливав, обІцянки черствіли,
В танок пішли із червнем листопад.
Слова мінливі зодягали крила,
у небі розчинивсь серпневий зорепад.
Ти пустотливо обіцяла повернутись.
І так недбало забула ті слова.
І серце мОє в дрібні розбилось друзки,
Які несила до ладу позбирать.
Руслана Чернюк
Відредаговано: 26.08.2023