Послухай, як щебечуть солов’ї,
Як ніч вітається із ранком,
Як мріі розчиняються мої
У ніжному, рожевому світанку.
Згадалось, як були щасливі
З тобою вдвох. А може й ні?
Мій сміх у літній, теплій зливі
Либонь привидівся мені?
У розпачі відкрила душу
Тобі для втіхи, на поругу.
Тепер друзки зібрати мушу,
Що залишились після хуги.
І знову тиша, знов одна,
У серці знов пекельна туга,
Самотній келих знов вина,
І вічний пошук свого друга.
Руслана Чернюк
Відредаговано: 26.08.2023