Одного дня твоя душа
Не задзвенить, як завжди зранку.
І в мертвій тиші, ти сама,
Відсунеш із вікна фіранку.
І буде чай, і буде кава,
І теплий душ, і бутерброд.
І ти, здавалось, як завжди, ласкава,
Мугикаєш пісень під носа в кілька нот.
І знову день, і знову вечір,
І ніч, світанок, дощ і сніг.
Але чомусь до землі твої плечі,
І не такий яскравий ллється сміх.
Мовчить душа, не чуть її мотиви,
Сховалась у пітьмі земних турбот.
Мовчить душа і все, що залишилось,
Простенька пісня в кілька сумних нот.
Руслана Чернюк
Відредаговано: 26.08.2023