Вірші. Поезія серця
ДІВЧИНА-ОСІНЬ
Розпустила свої коси осінь рудокоса,
спозаранку на волоссі вранішня роса.
Оголилась та сховалась за кущем калини,
тіло біле та вразливе осінь не прикрила.
Лиш віночок з листя на голівці має,
вітер нове листя все туди вплітає.
Цей віночок в осені пишний та багряний,
правда з часом трохи вже прив’ялий.
Віє вітер та голками морозець по шкірі,
скоро вже дерева стануть білі-білі.
Ой, дівчино, йди вже собі, сховайся десь швидше,
бо зима-красуня вже у спину дише.
На жаль, в цьому світі ось так і буває –
рік за роком час летить та й собі минає.
То ж радіймо тому, що життя нам дало,
кожна пора року по своєму гарна...
Відредаговано: 01.11.2025
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
