Весняне побачення

16.05.2024

А у мене, а у мене вже літо.

А то і весна, але але я одягаю вже конверси червоні,

Шнурки веселкові, ти і я зав'язуй та ідем бігом!

Я покажу тобі сонячне місто.

Де тільки я і ти, я з тобою.

Гітару ти візьми з собою.

Обклеємо наліпками її, фарбу ми візьмемо.

Заберу я сум твій,  мила моя.

Поки сидітемо ми на даху,

Зіграєш ти мені, а я а я..

Візьму холст із яскравими фарбами.

Намалюю я тебе, під твою мелодію.

Дістану я, із сумки квіток засушених.

Опиняться вони, в твоєму волосі.

Але і на це кохана не зважай.

Нехай мелодія твоя, звучить тільки голосніше.

Ла – ла – ла – ла.

На – на – ла – ня – ляя.

Ось уже і темніє, але не хвилюйся кохана.

Зав'яжу я, на твоєму зап'ясті яскраві, веселкові ниточки.

Зав'яжеш ти, на моєму зап'ясті яскраві, веселкові ниточки.

Та побігли ми в кіно!

На вечірній сеанс.

А можливо, вже і нічний.

Візьму я тебе за руку, тільки не бійся нічого, моя люба дівчинко.

Беремо попкорн, тобі солодкий чи солений?

Ох, новинка..

Берем синій та кольоровий!

Біжимо уже в зал, що там?

Скрябін? Улюблений виконавець, моєї дівчини!

Знову слухатиму найчарівніші кавера коханої, після фільму.

А язик то після попкорну який!

Точніше, мій кольоровий, а її синій..

Притягну її ближче до себе, за її чокер.

І ось, під чиїсь крики та "фу - фу", своїм язиком, вимию її синій колір.

Не звертай уваги на них, кохана.

Якби тут був хлопець, а не друга дівчина, ніхто б і не звернув уваги.

"Це ж Україна та її захисники традиційних цінностей".

І через них, я знову із моєю коханою, почуваюся в небеспеці.

Можливо, якби Україна, як раніше думала б, в першу чергу про волю кожної та кожного і ще раз кожних українців, котрі нічого що шкодить іншим не роблять, я б не думала, про те щоб краще б я була б гетеро.

Чи краще гетеро хлопцем.

Можливо, тоді моя кохана, не боялась, навіть дома за своє життя.

Можливо..

Ах, уже титри?

Якось я задумалась, ідемо вже, кохана.

Через хвилин 10, новий фільм.

Купимо ще попкорну.

І на інших не зважай.

Є тільки дві дівчини тут.

Одна кохає іншу попри все і всіх.

А інша, теж попри все кохає іншу та ненавидить себе за це.

І боїться?

Боїться? Так, боїться.

Для неї тут ще тисяча людей.

Так, мамо, тату, це моя подруга..

І так, сходжу я, завтра на наступне церковне зібрання.

І звісно що не забуду, провести урок для молоді, про те що дівчинка має до заміжжя цнотливою.

Розводитись заборонено і це усе.

Один чоловік, на усе життя.

І хлопцям, не забуду нагадати про те, які вони здобувачи та про те, що час уже на рахунок жінки час думати.

Чоловік? Ох, так..

Час, і уже для діток моїх час.

Я знову із своєю дів.. подругою.

Знайду, я ще чоловіка.

Ла – ля – на – на – ха..

І закінчиться історія кохання двох дівчаток.

Одну видадуть заміж за чоловіка.

Грали усе життя.

А із іншою що?

Чоловік першої її вб'є.

Його звісно що прикриють.

Отак, і закінчиться, це літо.

Їхнє літо.

Та їхня весна.

Можливо, колись..

Колись через років 10.

Можливо, 100 а можливо ніколи.

Зникнуть ці борці, цінностей традиційних.

В нашій любій Україні.

Ла – ла – на – на – ля