Вірші Осаменко Лолі
Майбутня зіронька
29.02.2024
Я завжди мав стати зіркою.
Цікаво, чому?
Дитя, завжди прагнуло ідеал.
Дитя, прагнуло цього.
Точніше, вважало що
Зобов'язане бути ідеальне.
Дитя, багато – багато разів мінялось.
Робило усе можливе,
Щоб стати ідеальним.
Створюючи та переходячи,
Із однієї одежі, до іншої.
Дитя було різне.
На любий смак та колір.
А за бажанням, могло стати
Ідеалом кожного, і кожної людини.
Чого дитя і прагнуло.
Дитя хотіло, щоб його його полюбили.
Усі, та усе що існує любило його.
Оскільки, голівка дитяча,
Вважало, що поки дитя,
Не стане ідеалом.
Доти, його не полюблять.
Дитя, в своїй справжній,
Та народженній одезі,
По – справжньому жахливе.
Це так вважали усі.
Дитя, завжди бігло від цього.
Мінялося, та мінялося..
І загубилося дитя..
Загубилось, в одежах своїх.
Дитя, прагнуло стати ідеальним.
Зіркою.
Дитя росло.
Росло, і із кожним разом,
Ставало усе складніше.
Бути хоча би генієм.
Дитя так і не змогло..
Стати зіркою та засяяти.
Хоча, ні. Сяє дитя, на небі.
Проте, у ранньому віці, на небі.
Якщо хтось, згадає
Про дитя та спитає,
Ким би воно могло бути.
То відповідь моя, буде короткою.
Дитя – це Юпітер.
І переродилося б, воно,
Не в яскраву зірочку, на небі.
А в планету,
Планету, котра мала,
Стати зіркою, проте не змогла.
І у Юпітера із дитям,
Стільки усього спільного
#4311 в Різне
#978 в Поезія
#1946 в Молодіжна проза
#852 в Підліткова проза
Відредаговано: 31.05.2024
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
