Вірші Осаменко Лолі

Батьківська лялька

16.11.2023

Іграшок є безліч.

Є дорослі, котрі створюють іграшки з тканини.

А є ті, що з дитини.

Ти хороший хлопчик.

А хороші хлопчики ніколи не ослухаються батьків.

Ідеал. Хороші хлопчики та дівчатка ідеальні.

Вони своїх власників ніколи не ослухаються.

А ось і почують знову вони ці звуки.

Котрі перетворюються в слова.

Так, вони дивні, але й рідні вже.

"Ти ж не людина навіть, а лишень моя іграшка.

Ти моя лялька, з котрою я зможу робити все що завгодно.".

А деколи вони почують дивні звуки, що стали словами.

Про те, що вони взагалі тваринки для розваг.

Ці слова є рідними для мене також.

Але чому щоразу дивна рідина на очах з'являється?

Котру ніхто не бачить.

Ляльки завжди усміхнені й чудово виглядають.

Ляльки ніколи себе погано не почувають.

Ляльки такі дивні істоти.

І я теж один із них.

Я батьківська лялька.

Дійсно, дивні ми істоти.

Коли нам завжди говорять, що ми не люди.

І самі вже не віримо, що ми є людьми.

Але не всі ляльки є однаковими.

Є сильніші і слабші;

Бувають частинки, що себе псують.

Щоби дізнатись.

Чи ляльки, чи люди вони.

А слабші ляльки лише й зникають.

Ляльок не так і складно відрізнити від людей.

Оскільки ляльки ці.

Насправді і є людьми.

Проте вони зовсім не скоро визнають себе людьми.

А їхні власники продовжують говорити їм про те, що

Вони всього – на – всього ляльки

OsamenkoLoli

Подобається

#4310 в Різне
#978 в Поезія
#1946 в Молодіжна проза
#852 в Підліткова проза

Відредаговано: 31.05.2024