Вірші. Інтимна та філософська лірика

Спасибі вечорові

Спасибі вечорові, що не підкрадається,
Йдучи мені розповісти цікаву казку.
Що після неї геть нічого не ввижається,
Що кінцівку має, зрештою, не пастку.

Спасибі вечорові, що не тисне вістрям:
Як прагну світла — розчиняє мене в склі,
Як темряви — то всотує з повітрям,
І все ще буде... Все ще не в імлі.

Не знаю я, мудріший чи за ранок,
Це ж він начебто сивий, а отже, вже старий...
В чому природа той вимірює уламок?
Скажи-но, вечоре, й на добру ніч укрий...

Maria Lee

Подобається

#4036 в Різне
#1062 в Поезія

У тексті є: вірші, інтимна лірика, філософська лірика

Відредаговано: 28.10.2020

Додати до бібліотеки

Поскаржитись