Вірші. Інтимна та філософська лірика

Бляшанка — замість голови!

Ти зрозумієш. А, може, збагнеш навіть.
Ти з подивом торкнешся гарячої скронí.
Там божевіллям пульсуватиме нена́висть
Й шарітиметься совість. О, стільки вона скаже маячні!

Мовчи і слухай. Відкорковуй пляшку.
Так роблять, зрештою, усі,
Коли слова летять кудись повз пастку...
Тоді беруть бляшанку. Бляшанку — замість голови!

І все впереміш! І ллються сміхом сльози,
І глибина облуди сягає каяття.
Здавалося б, бляшанка! А які метаморфози...
Втім, головне, що глухне у ній совість, бо глухне совість — глухне й маячня.

Maria Lee

Подобається

#4039 в Різне
#1062 в Поезія

У тексті є: вірші, інтимна лірика, філософська лірика

Відредаговано: 28.10.2020

Додати до бібліотеки

Поскаржитись