Вірші. Інтимна та філософська лірика

Кропива і троянди

Через поле та через камені,
Через землі та водоверть
В невідчутному кволому мареві
В'ються колами шля́хи сердець.

Обплітають їх квітами й травами —
Неповторними раз у раз.
Немов кропивою й трояндами
Прораховують кожен час.

Прикрашають троянди коси —
Як уродженки щастя й краси.
Та не тішся! Бутони, трапляється, спалюють роси
Й жбурляють під ноги самі колючки.

Кропива застібає на шиї
Щось на кшталт ярма із хрестом.
Та не плюй в джерело як в помиї:
Й порятунок буває клеймом.

Подобається

#4037 в Різне
#1062 в Поезія

Відредаговано: 28.10.2020