Вірші. Інтимна та філософська лірика

Ти пробув зі мною до сімнадцяти

Ти пробув зі мною до сімнадцяти.

Вночі стиха крав у неба зорі.

Їх мені не перепало й кільканадцяти —

Від безвихíддя я себе топила в морі.

 

Ти звик до мене, я — до тебе,

Але без вороття міцніша лють.

Бо занадто довго, знаєш,

Цвіте під боком твоя ртуть.

 

Махни рукою, що, мовляв,

Ти із зірками викрав трохи часу.

Та вже повішені тисячі обˈяв,

В яких не написали нашу дату.

 

Зроби вигляд, мов нічого не було.

Я за все, що можна, пробачаю.

І навіть поцілую у чоло.

Тільки піди. Бачиш, на прощання проводжаю.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше