Чорнилом дряпаю папір,
А він й не стогне. Скрегіт серця.
Моє натхнення – хижий чорний звір,
Але він тим натхненням лише зветься.
Знайшов притулок у моїй кімнаті,
І стіни, й стеля – все в його відбитках.
Ночі з ним безсонні, біснуваті,
Як у вільному полоні – у блискітках.
І навіть якщо в вікна бризне сонце,
Не забоїться, бо знає: не віддам.
Ще жодній зірці не вдалося розлучити
Те, що існує поміж смертю і життям!
Відредаговано: 28.10.2020