Вірші. Інтимна та філософська лірика

Дивись впритул

Невже все залишається так само?
Невже я власну долю не вкраду?
Летить, крильми махаючи жадано,
Птах перелітній по мою тугу.

Зістарилась вона, зніяковіла
Й давно вже не те стерво молоде.
Дивилась я впритул — а вона тліла,
Відроджуючи птаха і мене.

Не раз ще захурделять різні туги,
І пролетить над ними вічний птах.
Лише дивись впритул — і навіть муки
В твоїх ногах розсипляться у прах!

Подобається

#4044 в Різне
#1062 в Поезія

Відредаговано: 28.10.2020