Сірі хмари , мов лахміття , небо закривають,
Чорні думки круками душу розривають.
Скрученими пальцями грають дерева на скрипці життя,
Тисячі українських воїнів вже пішло в небуття.
Мужніх захисників завжди плекала українська земля,
За мирні роки ХХІ століття вони віддали життя.
На узбіччі дороги жінка старенька навколішки стає.
Останню шану загиблому на Сході вона віддає.
Йому б ще сади садити, дітей ростити,
На рідній землі добро творити.
Та лиш схилиться над могилою молода вдова,
Будь ти проклята ,ненависна загарбницька війна.
До майбуття я руки простягаю.
Дай,Боже,мир моєму краю,
Нехай зникнуть загарбники з моєї землі.
Вже досить смертей,вже досить війни.
*
*
*