Вірші, народжені війною
26.09.2026
Накрила місто несподівана негода,
Вирує, ллє, не втихомириться ніяк.
Стискає, сковує виснажлива тривога,
Тріпоче серце, наче в клітці птах.
Цей біль такий пекучий... До знемоги
Він давить, душить і краде мій сон.
Чи повернусь колись до рідного порогу?..
Думки тяжкі беруть в нічний полон.
А день приносить знов страшні новини:
Біснує кат кремлівський, без упину б’є,
Цинічно знищує усе, лишає лиш руїни.
Щодня під градом смерті селище моє.
Мій розум відмовляється сприймати
Безглуздість дій імперських упирів:
Не будувати, а з лиця землі стирати
І все заради хворих марень лжецарів.
Мій рідний край, славетний, серцю дорогий,
Вже скільки втрат, випробувань і горя...
В пекельних муках стогнеш, але ще живий.
Хіба такою мала бути твоя доля?
Та прийде час, я вірю, скінчиться війна.
Інакше в цьому світі не повинно бути.
За кожен злочин сплатять всі сповна.
Ні Божої, ані людської кари московитам не минути.
Відредаговано: 21.10.2026
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
