Скотилось за обрій вогняною кулею літо
Із присмаком пороху, горя і втрат.
Для когось востаннє всміхнулось.. і стихло
Під вибухи й гуркіт ворожих гармат.
А осінь розтрусе під ноги колючі каштани,
Що душу прошиють шипами усю.
І знову заниють вже трохи загоєні рани
Цей біль із собою крізь ночі і дні понесу.
Відредаговано: 21.10.2026