Свічки каштанів догоріли непомітно,
Стара акація так швидко відцвіла.
Лиш щойно літо усміхалося привітно,
А вже за крок — і осінь золота.
В дитинстві час немов ріка медова
Тягучий, світлий, без початку і кінця,
Тече без поспіху, повільно, загадково
І розчиняється у самій глибині життя.
Тепер здається, що Земля прискорилась у русі,
Ми живемо, як спалахи неонових вогнів.
Десь губимось в постійній втомі і напрузі,
А час гортає дні, не залишаючи слідів.
Відредаговано: 21.10.2026