Вірші, народжені війною

05.06.2026

Свічки каштанів догоріли непомітно,

Стара акація так швидко відцвіла.

Лиш щойно літо усміхалося привітно,

А вже за крок — і осінь золота.

В дитинстві час немов ріка медова

Тягучий, світлий, без початку і кінця,

Тече без поспіху, повільно, загадково

І розчиняється у самій глибині життя.

Тепер здається, що Земля прискорилась у русі,

Ми живемо, як спалахи неонових вогнів.

Десь губимось в постійній втомі і напрузі,

А час гортає дні, не залишаючи слідів.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше