Вірші, народжені війною

15.05.2026

Я більше не можу весь час відчувати

І проживати біль чужий, неначе свій.

Я прикрутила гучність, вчуся відпускати

І не вступати із собою у нерівний бій.

Потужний імпульс із середини погаснув,

Не рветься голос внутрішній з душі.

Я у відносній тиші проживаю долю власну,

Щоб не згубитись в непроглядній тьмі.

Магічний аромат бузку та кави запашної,

Розмова з рідними і відблиск сонця на щоці

Це те, що заспокоює, дає надію та лікує...

Триматись, й далі довіряти Всесвіту й собі.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше