Вірші, народжені війною
08.01.2026
Якби хто знав, як я колись любила зиму -
Її красу казкову, фантастичну, неземну.
Цю королеву сніжну, величаву, норовливу,
Сувору інколи, та все ж прекрасну й чарівну.
.
Сліпуче сонце сяє у блакиті небосхилу,
Мороз скрипить, повітря - мов кришталь.
Біжать у справах люди заклопотані, щасливі,
І сивий дим із димарів тонкою стрічкою пливе у даль.
А перший сніг - це особлива насолода:
Густий, лапатий, наче хто витрушує з мішка,
Кружляє й засипає все село - така негода,
А ти радієш й тішишся - нарешті вже зима.
Той стан душі та магія, емоції щемливі,
Коли навколо хуртовина, а в середині тепло.
Такі звичайні речі, і такі важливі,
Я знову прожила усе, що так давно було
Відредаговано: 21.10.2026
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
