Вірші, народжені війною
02.01.2026
Про що писати, коли душа болить і плаче,
а туга й сум стискають, мов залізні ланцюги?
Коли від слів чужих не легше, а ще важче,
і нескінченна темрява та холод навкруги.
Коли сльозами умиваєшся щоночі,
й здається, що босоніж йдеш по склу,
коли ще свіжа рана безупинно кровоточить,
коли немає сенсу, сил… Ще трохи - і помру.
За що хапатись, як навчитись знову жити,
коли упало небо й всесвіт твій погас?
Зібратись як, як бути, дихати і щось робити,
коли безвихідь, відчай й зупинився час.
Куди іти і як триматись на краю безодні,
як скласти серце із уламків та зігріти без вогню?...
У безкінечно довгі ночі, чорні та безсонні,
в молитві вкотре я собі питання задаю.
Відредаговано: 02.01.2026
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
