Всі дні, як сторінки якоїсь книги,
Так хочу зазирнути краєм ока наперед,
Щоб зрозуміти, а чи стане сили
Зіграти до кінця цей непростий сюжет.
Чи вистачить ще мудрості та віри,
Щоб не згоріти у життєвому вогні…
Вже зморшки на чолі і скроні посивіли,
Дорослі діти, й ми давно немолоді.
Та може і не варто всього знати,
Щоб не зламатись раптом на шляху,
Химерних замків у думках не будувати,
А просто жити… в мирі, не в страху.
І хай не все, колись задумане, здійснилось,
І сумніви та біль буває дихать не дають.
Та я все та ж, нітрохи не змінилась,
І вже не стану іншою, мабуть…
Відредаговано: 19.12.2025