Вірші, народжені війною

27.11. 2025

Примари будинків, зруйнованих дощенту —

ці моторошні згарища посеред міст.

Ці кладовища тіл і душ під шаром попелу й цементу...

Тут досі чути крики і ракети свист.

Квартира, хата, дім чи батьківське подвір'я —

для нас це осередок затишку, безпеки і добра.

Це місце сили, де збирались різні покоління,

щасливі в мріях, і жили по-справжньому, сповна.

Та нині дім — не пристань тиха, не фортеця,

що має дарувати спокій, впевненість, тепло.

Забрали відчуття ці, вирвали із серця

і вибили з-під ніг усе, що нам колись опорою було.

Покинуті, порослі бур'янами та розбиті —

це свідки злочинів й минулого життя.

Збережемо у пам'яті роки, в будинках тих прожиті —

це спогади про мир, нема їм забуття.

Тепер наш дім не стіни і не місце десь на карті.

Наш дім де є підтримка, розуміння, обійми, любов.

Так, важко, та живемо далі, українці того варті,

Бо в жилах наших вільна і козацька кров.І

Подобається

#2037 в Різне
#422 в Поезія

Відредаговано: 02.01.2026