Вірші, народжені війною

08.08.2025

А літа наче й не було...

Босоніж травами прошелестіло.

І не буяло, не манило, не гуло —

На хвильку зазирнуло й далі полетіло.

В серпневих запізнілих ранках розчинилось

І зникло у бурхливих грозах та дощах.

Не попрощалось — лише залишилось

Гірким та м’ятним подихом у снах.

Над небокраєм сонце, наче стиглий сонях,

Гірко-солодкий смак ожини на вустах.

Букетик квітів польових в моїх долонях

І спогади про літо, що минає, у думках.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше