А літа наче й не було...
Босоніж травами прошелестіло.
І не буяло, не манило, не гуло —
На хвильку зазирнуло й далі полетіло.
В серпневих запізнілих ранках розчинилось
І зникло у бурхливих грозах та дощах.
Не попрощалось — лише залишилось
Гірким та м’ятним подихом у снах.
Над небокраєм сонце, наче стиглий сонях,
Гірко-солодкий смак ожини на вустах.
Букетик квітів польових в моїх долонях
І спогади про літо, що минає, у думках.
Відредаговано: 19.12.2025