Грайливо зазирає місяць у моє вікно,
Сріблястим світлом огортає всю кімнату.
Безсоння знову тихо в гості приплило —
Думки бентежить й змушує писати.
Рядки лягають не завжди, як треба,
І слів бракує іноді мені.
А то поллються, наче дощ із неба,
І не встигаю все переосмислити в собі.
У віршах, що сплітаються з зірок — усе, як є:
Без фільтрів, масок, спецефектів.
В них — всесвіт мій, усе життя моє,
Без штучних формул, лекцій і рецептів.
Заручниця думок, що будять серед ночі,
У лабіринті слів шукаю вихід я.
Мої ще зовсім юні спроби творчі —
Це трепетна мелодія душі — поезія моя.
Відредаговано: 02.01.2026