Вірші, народжені війною

17.07.2025

Колоситься жито в полі,

Вітер хвилю підганя.

Тут душа моя на волі —

Рідний край, свята земля.

 

Волошки сині, наче небо,

Під ноги стеляться мені.

Я лину в спогадах до тебе —

Найкраще місце на землі.

 

Шепоче казку ліс старезний,

Блукає літо по лугах...

Бурлуцький степ — такий безмежний,

Давно оспіваний в віршах.

 

Сюркоче коник, десь кує зозуля,

Зітхає горлиця і шелестить трава.

Розквітла мальва — ну й красуня!

Ледь чутним ароматом огорта.

 

Тут серце б’ється ще частіше,

І подих завмирає від краси.

Люблю, Бурлук, тебе іще сильніше —

Моє коріння й оберіг на всі часи.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше