Вже літо зупинилось на порозі...
Дощами вмите та слізьми,
Десь заблукало у дорозі —
Нарешті дочекались ми.
Пливе неспішно селами, містами,
Зціляє рани краплями роси,
А жайвір сіє трелі над степами,
Як оду вічної й нетлінної краси.
Під гуркіт грому, спалах блискавиці
І вибухи «Шахедів» водночас
Вплітає літо маки у поля пшениці,
Що пам’яттю ще оживуть крізь час.
Відредаговано: 02.01.2026