Спускається на землю ніч повільно
У пишній чорній сукні і в намисті із зірок.
Заводить колискову ніжно, мелодійно
І в'яже кольорові сни з наших думок.
Розкине їх над містом наче павутину,
Загорне в тишу всі будинки та двори.
Холодне світло ліхтарів лягає тінню
І спогади зринають наче хвилі на воді.
А місяць крадькома з-за хмари визирає,
Сріблястим сяйвом спопеляє темний страх.
У ніч таку душа знаходить спокій та відпочиває
У зоряних піснях, у мріях, у щасливих снах.
Відредаговано: 02.01.2026