Вірші, народжені війною
06.01.2025
Тріпоче й рве нещадно вітер прапор,
Що на даху вокзалу у далекому тилу.
Йде пара по перону так неквапом,
А з ними дівчинка наспівує щось на ходу.
Тримаються за руки і не розмовляють,
Слова тут зайві, все в очах.
І сум, і страх, і те, як один одного кохають,
І ледь помітна посмішка блукає на вустах.
Гудок пронизливий в реальність повертає.
Зустрілись погляди і серце защеміло вмить,
Схопив на руки донечку, цілує, пригортає
Сльоза скупа зрадливо по щоці біжить.
Сплелись в міцних обіймах, наче відчували,
Як рветься ниточка, що поєднала в певний час.
"Ми будемо чекати, бережи себе благаю!
Будь ласка, повернись живим заради нас!"
Цей день тепер щоночі буде снитись,
В інакшім вимірі, поєднуючи душі і серця.
А очі будуть в небо все життя дивитись
З молитвою й надією... до самого кінця.
Відредаговано: 19.12.2025
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
