Засипала зима снігами, закружляла
І загорнулась в хуртовини наче в плед
Такого спокою давно не відчувала
Шепоче вітер таємничо : "Це секрееет..."
Мороз малює чудернацькі візерунки
В обіймах ночі тихо місяць засина
Такі магічні дні мені, як подарунки
Сплелись в гармонії природа і душа.
Так рідко можемо собі дозволить,
Щось зріти, відчувати в повній мірі...
Аж ось з-за обрію велично сонце сходить,
Палає небо та блищить багряний іній.
Цей схід нам всім, як благодать небесна
І в сяйві срібному неначе з кришталю,
Земля ще сонна і така бентежна
Вже йде назустріч ранку новому та дню.
Відредаговано: 02.01.2026