Ми ходим кожен день по краю леза.
Ми вже навчились жити так усі,
А ввечері благаєм про одне у неба
Зустріти ранок й не померти уві сні.
Не мрієм вже давно про море у Єгипті
І не будуєм планів на роки вперед.
Згоріло все у смертоносній круговерті
Рашистських бомб, шахедів та ракет.
Здається, що інакшого життя немає
Лиш те, що зараз-щосекунди по краю.
Ніхто не знає, що вже завтра нас чекає
Тож сподіваємось на себе,
Молимося Богу й вірим в ЗСУ
Відредаговано: 02.01.2026