Вірші, народжені війною
Заросла бур'янами стежина до хати
Заросла бур'янами стежина до хати
І яблуня стара схилилась до землі
Вже нікому про це подвір'я дбати,
Бо прилетіло... КАБ... Загинули усі...
Немає селища, тут знищене усе,
зруйноване та спалене дотла...
Та скільки ж болю нам ще принесе
російська кровожерлива орда!?
Там де життя буяло, клекотіло і гуло
Щасливими були дорослі й діти
Залізні пазури запхало те пуйло,
що марить Україною та світом володіти.
Дратує їх, що ми господарі і долі, і землі,
Що вмієм добре працювати, гарно жити
Вони ж інакші, не такі, як люди всі
І ціль у них зламати або просто вбити.
Не вбити віру вам, не розтоптати мрію
Цього ваш розум божевільний не збагне
І оживе ця яблуня стара і дасть надію
Закінчиться війна і сад ще біля хати зацвіте.
31.07.2024
Відредаговано: 02.01.2026
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
