Вірші, народжені війною
13.07.2024
Жили, як всі: родина, дім, робота
Собака, кіт, город, відпустка, море
Свята, ремонти, про батьків турбота...
В думках нічого не було про горе.
Біда ж давно стояла на порозі
Так гучно стукала у двері
І серце калатало, тріпотіло у тривозі
Та не почули, не прислухались до себе.
Вломились, вдерлись нагло в дім
Ті, що свого життя не мали і не знали,
Що марили споконвіків чужим
Століттями на землі українські зазіхали.
Вбивали, роздирали на шматки,
Серця з грудей нещадно виривали
А ми єднались, сіяли, жили,
Боролись, вірили та наближали.
Щоб знищити вселенське абсолютне зло
Що щупальцями скрізь і всюди проповзає
Європа має вже прокинутись давно,
Бо Україна світ увесь собою закриває.
Прокиньтеся нарешті, чуєте чи ні!?
Дітей своїх ховаємо щоднини
Потвора ця дотягнеться й до вас,
Якщо не допоможете моїй країні.
Відредаговано: 02.01.2026
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
