І знову обстріл,
Наче лезом по відкритій рані.
У серці щем пекучий, гострий,
Що не дає нам змоги жити далі.
Ти зрозуміти намагаєшся чому,
Але збагнути вже несила.
Нема пояснення цьому.
Надії крапля в полум'ї війни згоріла.
Пройшли брудними чобітьми
І скрізь залишили сліди криваві.
Ми вас не кликали сюди
І не просили, щоб ви нас "асвабаждалі"
Зруйновані, потрощені будинки,
Будівлі спалені та знищені ущент,
Розбитих вікон чорні та пусті зіниці...
Цинізм, знущання, що не мають меж.
Летять безвинно убієнні душі
Хмаринками легкими в небеса,
А світ продовжує в своєму дусі:
Чека, мовчить та із цікавістю спостеріга
Відредаговано: 02.01.2026