Вірші, народжені війною
13.04.2023
Біжу кудись, не озираючись назад,
Неначе я сама від себе утікаю
Від всіх думок своїх і від життя
Яке старанно так на потім відкладаю.
Вже другий рік, а все ще, як в тумані
І кава вранішня занадто чорна та гірка,
Всі дні однакові, як у жахливому романі
Й не хочеться читати більше ні рядка.
Вечірнє сонце огортає теплим сяйвом місто,
Стиха поволі ритм і тиша настає...
І гарно по-весняному, але в душі так пусто,
Як пташка у неволі, б'ється серденько моє.
Всі сили я свої й думки, розсипані намистом
Перлинами на ниточку шовкОву нанижу,
Перегорну сторінку я й відкрию чисту
І свій роман з щасливим хепі-ендом допишу.
Відредаговано: 19.12.2025
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
