Вірші, народжені війною
Татові
Сьогоднi знову ти менi наснився
Такий веселий, рiдний, дорогий
Махнув рукою, щиро посмiхнувся
I щезнув в хмарах образ твiй легкий...
Говорять люди, час усе лiкує,
Душевний бiль з роками теж зника
Та розум пам'ятi не заблокує
I човник спогадiв рiка життєва сумно колиха.
Хiба забудеш, тато, твоï добрi очi
Що сповненi любовi, нiжностi, тепла
I знов прокинусь серед ночi,
Й сльозинка по щоцii тихенько потекла.
Так хочеться в дитинство повернутись
Коли маленькою була, а ти був молодий
I обiйняти мiцно й пригорнутись
Й торкнутися щоки, вiдчути, що живий.
Але назад, на жаль, немає вороття
Й душа твоя тепер в iнакшiм свiтi.
Я дякую тобi, за те, що дав менi життя
Люблю i пам'ятатиму завжди усi щасливi митi.
07.07.2022
Відредаговано: 02.01.2026
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
