Вірші, народжені війною

Думки

Йду я вулицей чужого, далекого мiста
Й не розумiю, що вiдбувається.
Неначе я з паралельноï реальностi
I мiй розум сприймати усе вiдмовляється.
Життя йде своïм повсякденним шляхОм
Люди кудись поспiшають, всмiхаються,
А я стою серед вулицi стовпом
I не розумiю, що вiдбувається.
Пакунки, закупи, квiти, обнови
I зустрiчi з друзями й спiльнi розмови...
А в мене всерединi все обривається
Не розумiю я, що вiдбувається.
Ось зараз, отут, в цю хвилину
I там, де залишила дiм та родину.
Два свiти в один нiяк не сплiтаються
Не розумiю я, що вiдбувається...
17.04.2022

МітІра

Подобається

#2196 в Різне
#452 в Поезія

У тексті є: війна, надія, україна незламність

Відредаговано: 02.01.2026

Додати до бібліотеки

Поскаржитись