Вірші

Моїй давній подрузі  

Я вперше побачив тебе на балконі  

Сіяла мов сонце в небесному лоні.  

Одразу ж подумав: яка ти красива!  

Неначе нескошена злакова нива.  

І якось на тижні мене ти спіймала  

"Чому ти дивився?" мене запитала.  

І що відповів я уже не важливо  

Бо не розумів я чому так щасливий.  

Проходили тижні, ми разом гуляли  

Про все говорили, до ранку співали.  

Я думав про тебе щодня, щохвилини!  

Та раптом настала нелегка година.  

Язик мій - то ворог, ще в школі це знають.  

"Для чого зробив це?" себе я питаю.  

Образив тебе і жалію понині  

Пробач Каріно, я грішна людина.  

Роки все ідуть, не стоїть час на місці  

Можливо зустрінемось в іншому місті.  

На це сподіваюсь, бо серце ще б'ється  

Хто ж знає як доля до нас повернеться?  

***  

Ось квітка квітне  

Ось квітка квітне - це для вас  

Дарую я її прекрасній дамі  

Ця квітка квітне лише раз  

І помира у твому домі.  

Яка красива! - скажеш ти  

І аромат вдихнеш у серце  

Не буде в світі іншої краси  

Що також знайде місце в серці.  

Були ми разом, милувались  

Цвітінням квітів польових.  

Були ми разом, цілувались  

Допоки вітерець не стих.  

Той вітерець приніс нам зміни  

Долі - їх не відвернуть.  

І вже давно не молоді ми.  

І час назад не повернуть.  

Довно не разом, злая воля  

Нас розділила у житті.  

Та згадую цю квітку в болі  

Я раз за разом уві сні.  

Ось квітка квітне - не для нас  

Про нашу квітку ти уже забула.  

Написана історія насправді не про нас  

Описує вона чуже минуле.  

***  

В день народження вітаю  

Я себе самого  

Та для себе прочитаю  

Віршика простого.  

Що завгодно побажати  

Хочу я для себе.  

Здоров'я, щастя і багатства,  

Дівчину й мопеда.  

Друзів, в горі що не кинуть  

Гарную картину.  

Чисте небо над собою  

Річку швидкоплинну.  

Сонце світить хай навіки  

Донечку гарненьку.  

Щоб хвороби не здолали  

Мою рідну неньку.  

В мирі жити, не тужити  

Дім побудувати.  

Щоби мною міг повік  

Пишатись рідний тато.  

Ну а поки що самоого  

Я себе вітаю.  

Знаю точно, що все буде  

Так як забажаю.  

***  

Я плакала від болю і безсилля  

і тижнями не досипала я ночей.  

Усі твої слова немов бадилля  

прошу тебе піди з моїх очей.  

З'явився ти як вітер серед степу  

підтримкою ти був у час важкий.  

Покинув як овечку із вертепу  

нести залишив хрест мій нелегкий.  

Я вірила й чекала що вернешся  

І буде все у нас як і раніш.  

Ідеш та все ніяк не озирнешся  

прожити як життя тобі видніш.  

***  

Чути плач, дерева стогнуть  

Кругом голова іде  

Тіні руки свої тягнуть  

Із боліт мара' бреде.  

Кров у жилах застигає  

Ноги вкопані стоять  

Гнилі запах настигає  

Звірі у страху біжать.  

Ти біжи разом із ними  

Їх інстинкт веде усіх.  

Будете усі живими  

Із далека чути сміх.  

Кров струїться по стежках  

Руки тягнуться увись  

Не напишуть у книжках  

А в житті ти стережись.  

Хоч біжи на край землі  

До кінця свого життя.  

Не втекти ніде тобі  

Смерть затягне в небуття.  

***  

Годинник пробив вже дванадцяту ночі  

Але я іще не заплющую очі  

Чекаю послання від тебе щасливе  

Що скажеш мені "який ти красивий".  

Ось тут сперечатись не буду вже точно  

Повірю тобі я на слово заочно  

Сходив я у теплій водиці помився  

Тепер виглядаю "як щойно родився".  

Скажу я тобі: "не сумуй,  не журися  

А краще на мене скоріш подивися  

Який я красивий та без макіяжу  

І як це зробити я зараз розкажу."  

Буть завжди собою - це істина нині  

Показана вóна у кожній картині  

Є істина друга - будь радий завжди  

Життя допоможе іти до мети.  

Є істина третя - харчуйся корисно  

Не пий усіляку ти хімію звісно  

Четверта є істина - плюнь на усіх  

Всі їхні слова викликають лиш сміх.  

Використовуй ці істини вміло  

Завжди у дзеркалі будеш ти мила  

І навкруги усі радісно скажуть  

"Яка ж ти красива" і іншим розкажуть.  

***  

Немає спокою вже більше року  

Гудуть сирени через день  

Зі страху тулиться до мого боку  

Маленька дівчинка, як зляканий олень.  

Для чого дітям ті жахіття  

Що кояться навколо, навкруги.  

І знищують людей неначе сміття  

Бандити й самоназвані пани.  

Гуде, реве і суне смерть  

І топче на шляху своїм усе.  

Життя людське кидає шкереберть  

За нею залишається лиш гріх.  

Лиш кров потомків зможе гріх омити  

Пройде немало поколінь  

Одне ми óдного знов зможем полюбити  

Назавжди зникне як над нами війни тінь.  

І струться з пам'яті всі подвиги сучасні  

Не лишиться нікого з цих часів.